Закрию очі, сплю – не сплю і марю.

Здається, мовби, мчу я у санках

по сніговім шляху, так швидко-швидко,

з замету на замет, з гори в долину.

Рипить сніжок, співає полозок,

санки летять під білії намети

ялин лапатих, поміж колонади

струнких поважних сосен, через ріки,

у сталь заковані.

Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами...

Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий
квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І
ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але
невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує
і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений
для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя?

Якщо прийде журба

Якщо прийде журба, то не думай її

Рознести у веселощах бучних

За столом, де веселії друзі твої

П'ють-гуляють при покликах гучних.

Ти не йди в пишний дім, де музика бринить,

Де танцюють веселії пари, -

Там ще гірше серденько тобі заболить,

Чоло вкриють ще тяжчії хмари.

Блог технічної підтримки

Шановні учасники веб-квесту "Історія кохання дочки Прометея"!

На цьому блозі Ви зможете розказати про свою роботу над квестом і залишити повідомлення з питаннями та пропозиціями.