Закрию очі, сплю – не сплю і марю.
Здається, мовби, мчу я у санках
по сніговім шляху, так швидко-швидко,
з замету на замет, з гори в долину.
Рипить сніжок, співає полозок,
санки летять під білії намети
ялин лапатих, поміж колонади
струнких поважних сосен, через ріки,
у сталь заковані.