вівторок, 8 лютого 2011 р.



З подорожньої книжки
Мрії в бурю
Лежу самотна в накритті важкому,
від холоду, чим можу, боронюся,
щоб не впивався в тіло пазурами,
і бурю слухаю…
Як тонко свище
Шнурок від лота, мов співає пісню.
Стерно рипить, мов голосом старечим
на бурю скаржиться, на трудну путь.
Машина бухає і стогне важко,
мов велетенські груди в агонії…
Вже другий день блукаємо по морю,
втеряли шлях, од берега відбились.
Ніхто не відає, куди нас кинуть
свавільні хвилі. І здається часом,
що так судилось плавати довіку,
як мореходцям проклятим в легенді.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Немає коментарів:

Дописати коментар