![](http://2.bp.blogspot.com/_jcJww8dXfgs/TVFZh0Q_uDI/AAAAAAAAAF4/8WFvsyMGe-M/s320/ASFZE4NCAQI9150CABQ2I86CAKBJ9IOCAPPT08FCAUX3V3HCA2PTWU1CALVJOOGCAA7OI9VCAFMOAMKCAP2RRVDCAF1XB6ECAT8HH1ECA8O9M4OCALL2W1JCA5LO87BCAHX5YNPCAHYDWFYCA61RU7XCA8EEO0T.jpg)
З подорожньої книжки
Мрії в бурю
Лежу самотна в накритті важкому,
від холоду, чим можу, боронюся,
щоб не впивався в тіло пазурами,
Як тонко свище
Шнурок від лота, мов співає пісню.
Стерно рипить, мов голосом старечим
на бурю скаржиться, на трудну путь.
Машина бухає і стогне важко,
мов велетенські груди в агонії…
Вже другий день блукаємо по морю,
втеряли шлях, од берега відбились.
Ніхто не відає, куди нас кинуть
свавільні хвилі. І здається часом,
що так судилось плавати довіку,
як мореходцям проклятим в легенді.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Немає коментарів:
Дописати коментар